В неділю 19 лютого
1861 року за старим стилем до важко хворого Т. Шевченка зайшов його знайомий
інженер Ф. Черненко. Вся Росія сподівалася, що в той день буде оголошено маніфест
про скасування кріпацтва. Шевченко очікував цієї події особливо напружено. Як
тільки Черненко зайшов до поета, той замість звичайного привітання запитав:
— Що? Є? Є воля? Є маніфест? – і, глянувши у
вічі Черненкові, зітхнув важко й мовив: — Так нема? Нема? Коли ж буде? – тоді
затулив обличчя руками і, впавши на ліжко, заплакав.
Черненко почав заспокоювати його: є певна
звістка, що цар у той день підписав маніфесту, але оголошувати його до початку
посту заборонив, щоб народ зустрів свою волю не по шинках, а по церквах.
Тарас гірко всміхнувся і відпустив з цього
приводу круте слівце.

Комментариев нет:
Отправить комментарий