Гумореска Остапа Вишні "Фазани"

     Дідусю, а коли ти мене на охоту візьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити! Отак завжди маленький Павлик прохав свого дідуся-мисливця, як тільки дідусь брався за рушницю.

      Дідусь гладив Павлика по голівці:

 — Візьму, візьму, Павлику, ти ще маленький, підростеш, тоді й візьму...

      Дідусь дуже любив маленького Павлика і завжди йому розповідав про зайців, про вовків, про лисичок, про всіх звірів, що він їх полював.

     А одного разу прийшов із лісу та й каже:

 — Павлику, а я фазана бачив.

 — Де ти, діду, фазана бачив?

 — У нашому лісі!

 — Якого фазана?

 — Такого, як ото ми з тобою бачили в зоологічному парку.

 — Із отаким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою загинається?

 — З таким самим! Фазанів, Павлику, привезли у наш ліс аж із далекого Казахстану!

      Привезли й пустили в нас! Тепер вони у нас плодитимуться.

 — Дідусю, візьми мене, будь ласка, в ліс фазанів полювати!

      Дідусь якось так загадково посміхнувся та й каже: — Добре, Павлику! Взавтра підемо в ліс до фазанів.

      Маленькому Павликові так хотілося піти з дідом на фазанів, що він і вночі прокидався та все питав маму:

 — Мамо! Чи скоро вже ранок?

 — Спи, Павлику! Спи! Дідусь без тебе в ліс не піде! Раз уже він сказав, що тебе візьме, то, значить, візьме.

      Дуже рано прокинувся Павлик. Бачить, а дід уже ходить по кімнаті, одягнений у повстяки, у ватяні штани і кожушок...

 — Дідусю, — крикнув Павлик, - а мене хіба не візьмеш?

 — Візьму, Павлику, візьму! Одягайся! Тільки добре одягайся, бо бачиш, скільки за ніч снігу нападало!

      Павло тепло одягся: і светр, і теплі рейтузи надів, і валянки, і шапку-ушанку... — Ну, я вже готовий, дідусю! Бери рушницю, та й підемо! — каже до дідуся Павлик. А дід йому:

 — Ні, Павлику, ми сьогодні рушниці не братимемо! Ми щось інше сьогодні для фазанів візьмемо. Ходімо!

      Вийшли дідусь з Павликом з хати та й пішли під повітку.

      А під повіткою дідусь зарані заготував кілька снопів з ячменю. Невимолочених, із зерном, Та серед великих снопів і кілька маленьких було — для Павлика.

 — От з якими «рушницями» полюватимемо фазанів ми з тобою, Павлику!

      Та й розповів дідусь Павликові про те, як треба оберігати взимку птицю, і не тільки фазанів, що оце тільки їх привезли до нашого лісу, а й всіляку птицю: і куріпок, і синичок, і щигликів, що взимку, як випаде сніг, не мають змоги знайти собі їжу...

      Дідусь із Павликом пішли до лісу, розгорнули на галявині сніг і поклали снопики ячменю... — Давай, Павлику, заховаємося отут, за ліщиною! Подивишся, який червоний красунь фазан зараз до ячменю прибіжить.

      І справді, — тільки-но вони присіли за кущем ліщини, збоку щось заквоктало, залопотіло крильми, і чудесний червоний красунь фазан із хвостом дугою підбіг до снопа і почав клювати зерно.

      Дідусь обняв Павлика та й каже:

 — Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снігу, підгодовуй пташку, в лісі! Добре?

 — Добре, — відповів Павлик.